ПОРАДИ БАТЬКАМ
До того, як віддавати свою дитину в дитсадок, навчіть її:
самостійно їсти і користуватися серветкою,
— з незначною допомогою мити руки ї витирати їх,
— проситися в туалет,
— користуватися носовичком,
— самостійно знімати і одягати колготи, шкарпетки, шапку, черевики,
— акуратно складати свій одяг,
— бережно ставитися до речей,
— складати іграшки.
Також навчіть дитину розрізняти і правильно показувати іграшки, меблі, одяг, посуд, частини власного тіла. Вчіть дитину розмовляти неквапливо і зрозуміло.
Ці вміння допоможуть дитині легше і швидше адаптуватися до дитячого садка.
Що потрібно мати дитині?
Носові хусточки.
Купуйте їх з запасом, бо губитимуться вони часто. Або запасіться паперовими серветками.
Тапочки.
Тапочки повинні бути з задником і щільно облягати ступню. Не допускається взуття «на виріст», яке велике на дитину, взуття без задника.
Піжама.
Піжама має бути з натуральних тканин, вільного крою. Для сну мають бути окремі легкі шкарпетки. І не забувайте щотижня забирати піжаму додому на прання.
Змінний одяг.
У дитини в шафці завжди повинен бути змінний одяг. Обов’язково мають бути колготи, кофтина, комплект спідньої білизни (для найменших — кілька комплектів).
Одяг на щодень.
Для садочка найбільше підходить одяг зі знімним «верхом», щоб можна було роздягнути дитину, коли їй буде жарко. Легка сорочка і більш тепла кофтина ідеальні для хлопчика. Для дівчаток так само гольфик і кофтина, а от замість спідниці, яка буде крутитися і з якої буде вилазити блузка, краще одягти сарафан — це найзручніший для дівчаток одяг. Для літа дівчаткам, знову ж таки, найкраще одягти сарафанчик, а хлопчикам — шортики й маєчку. Панамка, кепка або хустинка влітку обов’язкові.
Святкове вбрання.
Тепер про одяг для свят. Обовязково в гардеробі дитини має бути білий гольфик і білі колготки (як для дівчинки, так і для хлопчика) і, звісно, чорний костюм для хлопчика і нарядна сукня для дівчинки. Цей одяг буде в нагоді і на свято, і на відкрите заняття, і для фотографування. Не поспішайте шити одяг для костюмованих свят — запитайте вихователя, яку роль гратиме дитина, порадьтеся, яким має бути її костюм.
Старайтеся, не обурюючись, виконувати всі вимоги вихователя.
Якщо треба щось принести для костюма на ранок чи інше свято, зробіть це. Дитина не повинна почуватися гіршою за інших, заздрити їм або соромитися своїх батьків.
Для оформлення дитини в дитячий садок необхідні такі документи:
– заява від батьків або осіб, які є опікунами;
– паспорт (одного із батьків), що засвідчує особу і місце проживання;
– медичні довідки (про стан здоров’я дитини та про епідеміологічне оточення від дільничного лікаря);
– свідоцтво про народження.
Поради батькам майбутніх першокласників.
- Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом в співпраці зі школою та громад кістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.
- Обов’язково постійно цікавтеся розвитком, навчанням й поведінкою ваших дітей, для цього відвідуйте всі заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з керівником і вчителями школи.
- Щоденно цікавтеся навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, спів ставляти, аналізувати вивчене, прочитане побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідність, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.
- Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.
- Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію : брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя __________________ вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.
- Намагайтесь вислухувати розповіді дітей до кінця, не перебиваючи їх. Обговоріть ці події, проаналізуйте свою і дитячу думку, виробіть спільні шляхи до розв’язання різних проблем. Будьте порадником і наставником дитини у всіх питаннях і проблемах.
- Обов’язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).
Що повинен знати школяр, ідучи до школи:
- Домашню адресу, телефон, адресу школи.
- Місце праці батьків, їх посади.
- Шлях від школи додому і назад.
- Знати й виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці в школі.
- Відкривати й закривати двері квартири.
- Чітко відповідати на запитання дорослих.
Домашнє завдання батькам
- Розкажіть дитині про свій родовід ( прадіди, прабабусі, родичі);
- Намалюйте разом родовідне дерево, розмістіть на ньому фотографії.
- Відвідайте з сином чи донькою могли ваших предків, родичів, родичів, розкажіть їм про них, впорядкуйте могили, посадіть квіти.
- Доберіть разом з дитиною до кожного режимного моменту образний віршик, прислів’я, приказку, використовуючи їх під час вмивання, прибирання, приготування їжі _______________
- текст, про себе, чи вголос, чи переказує зміст прочитаного, скільки разів, чи швидко запам’ятовує, забуває вивчене які предмети даються їй легко, які важко, які потребують допомоги?
- З’ясуйте в співбесіді з дитиною, які предмети їй подобаються, які дуже цікаві для неї. Порадьтеся з вчителем по цікавому предмету, як можна викликати інтерес до навчання.
- виявіть природні здібності дитини, її нахили, інтереси, хобі. Разом складіть програму розвитку і вдосконалення тих задатків, стежте за дотриманням плану, цікавтеся ним щоденно, підтримуйте.
- Спробуйте визначити тип темпераменту дитини, враховуйте особливості її поведінки в спілкуванні з нею. (Ви маєте знати, коли і де можна сказати дитині не завдаючи їй психологічної та моральної школи). Тоді можете розрахувати та взаєморозуміння і хороші стосунки.
- Передплатіть для дитини дитячу газету чи журнал, регулярно просіть переказати прочитане, обговорюйте, аналізуйте вчинки, поведінку, слова людей, друзів, товаришів, сусідів, знайомих, ведучих телепередач, акторів.
- Розподіліть між членами сім’ї постійні домашні обов’язки й завдання, обговорюйте їх виконання, фінансовий стан сім’ї, доходи і витрати.
- Вивчіть і визначте свій тип авторитету для дітей (за Макаренком), його позитивні й негативні сторони, активізуйте самоконтроль.
- Придивіться, як ваша дитина спілкується з дорослими, ровесниками _________________________________ завжди ви праві?
- Чи добре знаєте ви друзів вашої дитини, їхні родини? Як діти проводять дозвілля? Чи відпочиваєте ви на природі?
- Чи знаєте ви мрії і плани вашої дитини на майбутнє? Чи схвалюєте її вибір професії, її думки про сім’ю, родину, сімейні свята, відпочинок?
- Чи можете ви назвати себе помічником, наставником, вихователем дитини?
Скоро до школи. Яку дитину можна назвати готовою до навчання у школі?
Психологічна готовність до навчання у школі не полягає в умінні читати й писати. Дітям до школи читання і письмо у кращому разі не шкодять, цифри і літери сприймаються ними як чергова частинка навколишнього світу, і діти швидко втрачають до них інтерес. Надмірний обсяг інформації не розвиває взагалі нічого.
А для чого ж школа, як не для того, щоб навчити малюка читати, писати, рахувати? Що він робитиме у першому класі? Нудьгуватиме? Розважатиметься?
Заняття в різних гуртках із підготовки дитини до школи, звісно, розширює кругозір і загальну обізнаність, але тільки «сильних», здібних дітей. «Слабким» таке навчання до школи найчастіше шкодить, оскільки створює додаткове навантаження на нервову систему, яку діти цього віку витримувати не можуть. Крім того, якщо в дитини до 7 років сформувати неправильні навички читання або письма, її потім неймовірно важко буде перевчити!
Головний пріоритет у питанні освіти дитини на етапі підготовки до школи, як і всього періоду дошкільного дитинства, має належати загальному розвитку дитини. Саме це забезпечує подальшу успішність навчання дитини у школі й означає, що педагоги дошкільних освітніх установ і батьки, діти яких ідуть у школу, повинні піклуватися про те, щоб у першокласників були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для здійснення принципово нової для них навчальної діяльності.
Серед головних складових поняття «готовність до школи» – розвиток допитливості й пізнавальної активності, вміння самостійно думати і вирішувати прості розумові завдання. Головне в дошкільному навчанні – розвиток потенційної здатності дізнаватися нове, тому на етапі дошкільного дитинства знання, вміння і навички розглядаються не як самоціль, а як засіб розумового розвитку. Їхній обсяг не повинен перевищувати вікових можливостей дітей і дублювати шкільні навчальні програми.
Найважливіші показники рівня підготовки дитини до школи:
- Добре розвинене мовлення;
- Сприйняття;
- Пам’ять;
- Уява;
- Наочно – образне мислення, вміння:
Елементарно міркувати;
Порівнювати предмети, знаходити відмінність і схожість;
Виокремлювати ціле і його частини;
Групувати предмети за певними ознаками;
Робити прості висновки й узагальнення тощо.
Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з оточуючими, вмів підкорятися вимогам однолітків і дорослого, розуміти, що не все залежить від нього.
Важливо також, щоб дитина вміла керувати своїм тілом, добре рухалася й орієнтувалася у просторі, щоб у неї була розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи очей і рук.
Важливим компонентом готовності до школи є особистісна готовність, тобто готовність і бажання дитини прийняти нову соціальну позицію школяра, бажання вчитися, позитивно сприймати образ школи. На жаль, часто батьки не надають належної уваги цьому компоненту.
Змістовна складність зауваженої проблеми полягає в тому, що у багатьох дітей не складається об’єктивне уявлення про школу: воно або надто ідеалізується, неадекватно оптимістичне, або надто негативне: школа викликає побоювання ( як щось чуже, тривожне, небезпечне).
Мовлення дорослих – приклад для дітей.
Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.
Поради батькам
- Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
- Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.
- Правильне мовлення – запорука успішного навчання в школі.
Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.
- Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
- Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім’ї.
- Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.
- Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
- Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
- Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
- У двомовних сім’ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.
- Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
- Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
- Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
- Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.
- Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.
«Соціальна адаптація як комплексна проблема сучасності»
Адаптація – це вроджена реакція організму пристосовуватися до нових умов життя.
Процес адаптації дитини до дитячого садка досить часто виявляється для неї драматичною подією, яка зачіпає всі сфери її життєдіяльності. Причини цьому зрозумілі: вона опинилася в нових соціальних умовах, стикається зі зміною звичного розкладу та способу життя, з необхідністю прийняття свого нового соціального статусу. Саме в цей час спостерігається численні прояви неадекватної поведінки, непорозуміння з людьми, які поряд, різні захворювання.
Мета нашої конференції – це звернути увагу педагогів та батьків на актуальність соціальної адаптації дітей 3 – го року життя у сучасних умовах. Завдяки спільним узгодженим діям вихователів та батьків можна значно скоротити процес звикання дитини до свого перебування в дитячому садку й зробити його менш хворобливим.
Соціальну адаптацію ми пов’язуємо з тим, наскільки комфортно почувається дитина в соціумі, наскільки адекватним є суб’єктивне сприйняття нею себе самої, власних соціальних зв’язків із навколишньою дійсністю.
Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2-3 років стає досить усталеними. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово – психічне напруження, не завжди приходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важким емоційним перевантаженням. У дітей у період адаптації можуть порушуватись сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла.
У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуються раніше набуті позитивні навички.
Як показують педагогічні та медичні дослідження характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як :
– вік дитини (найважче адаптуються діти віком 10 – 11 місяців до двох років; після двох років – діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);
– стан здоров’я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена для свого віку дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
– індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
– рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);
– досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).
Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному. Виділяються групи дітей з «легкою адаптацією», «адаптацією середньої важкості» та з «важкою адаптацією».
Причинами «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу можуть бути:
- Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу;
- Несформованість навичок самообслуговування;
- Несформованість предметно-практичної діяльності дитини;
- Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками;
- Значна невідповідність домашнього режиму режимові ДНЗ;
- Затримка формування емоційних зв’язків між дитиною та вихователем.
Якими ж є умови забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування дитячого садка:
- Поступове вироблення в дитини звички дотримуватися певного режиму дня;
- Формування навичок самообслуговування ( вміння самостійно їсти, вдягатися, складати іграшки, одяг тощо);
- Розвиток ігрових навичок, навичок спілкування. Поступове розширення кола знайомств малюка;
- Організація позитивного емоційного спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка;
- Обладнання групової кімнати має передбачати можливість здійснення індивідуальних ігор, занять, задовольняти прагнення дитини побути самій або на одинці з вихователем;
- Забезпечення міжвікового спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до нового побуту;
- Забезпечення змістовної діяльності малюків з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей;
- Психолого-педагогічна просвіта батьків з питань полегшення адаптації до дитячого садка. Індивідуальні бесіди, консультації;
- Поступове збільшення тривалості перебування дитини у дитячому садку (спочатку – тільки прогулянка, гра; потім – прогулянка, гра, обід; через кілька днів – прогулянка, обід, сон);
- Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь, бабуся – це полегшує прощання);
- Проведення спеціальних ігрових комплексів, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності, страхів.
Завдяки забезпеченню цих та інших умов у дітей – новачків досить швидко відновлюється сон, апетит. Що правда, тривалішим буває процес нормалізування емоційної сфери дитини, яка і повинна стати предметом особливої турботи психолога, вихователів та батьків. Адекватна поведінка, зацікавленість у спілкуванні з дорослими та дітьми, активна участь у заняттях та іграх, бадьорий настрій і є основними показниками соціально-психологічної адаптації дитини до умов дитячого садка.
Сім’я – найбільша людська цінність
В сім’ї під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних проявах, тут проходить її громадське становлення, формується світогляд та естетичні смаки.
Здійснюючи раннє родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та психологічного становлення особистості, забезпечення дитині почуття захищеності, рівноваги, формують активне зацікавлене ставлення до оточуючого середовища.
З сім’ї протоптується стежка до дитячого садка. І вже тоді життєву дорогу ведуть два розуми, два досвіди: сім’я і садок.
Але політичні зміни, напруженість в суспільстві негативно впливають на пересічну сім’ю, зруйнували багато моральних і духовних цінностей, батьки висунули на перший план матеріальне забезпечення дитини (а це в наших умовах забирає надзвичайно багато сил і часу). В результаті сучасна молода сім’я втратила головні орієнтири для побудови власного життя.
Існує помилкове уявлення переважної більшості батьків про те, як слід виховувати дитину, невміння прислухатись до її потреб, байдужість до її інтересів, низьку культуру спілкування, є причиною конфліктів, які загрожують існуванню молодій сім’ї.
Хоча в усіх чинних законодавчих документах і задекларованих положеннях про те, що саме сім’я несе відповідальність за виховання, розвиток і навчання своїх дітей, значна частина сучасних батьків цього не усвідомлює, інша ж частина батьків свій обов’язок перед суспільством і державою розуміє, але часто не знає, як саме правильно виховувати і розвивати дитину.
Отже, хоч відповідно до чинних вимог сім’я і зобов’язана забезпечувати дошкільну освіту дітей, вона, незначними винятками, не виконує покладених на неї обов’язків.
Педагоги з великим стажем роботи можуть пригадати діяльність лекторіїв, батьківських університетів, батьки 15-20 років тому відвідували з бажанням, прагнули більше дізнатися про тонкощі виховання і розвитку своєї дитини. Нині ситуація змінилася, і зміна ця – не на краще.
Як вихователь – методист ДНЗ № 14 можу засвідчити, що сьогодні традиційні форми і методи педагогічної просвіти ( лекції, доповіді, загальні консультації…), які є здебільшого пасивними, в роботі з сучасними молодими батьками мало ефективні.
В.О.Сухомлинський говорив: «Без турботи про педагогічну культуру батьків неможливо розв’язати жодної проблеми, що стосується навчання та виховання дітей».
Останнім часом збільшилася кількість сімей, які мають психолого-педагогічні проблеми:
– відсутня чітка єдина стратегія виховання дітей у родині;
– збільшилася кількість кризових сімей;
– простежується незадовільний рівень педагогічної освіченості сучасних батьків.
Книги у магазинах є, але чи доступні вони всім сім’ям, особливо молодим?
На допомогу батькам ДНЗ № 40 став педагогічний колектив.
Наші завдання:
– надання допомоги сім’ям з правових, медичних, педагогічних та психологічних питань;
– залучення батьків до навчально-виховного процесу;
– інформування батьків про життя дошкільного закладу.
Ми використовуємо такі методи активізації роботи з батьками:
– бесіди;
– індивідуальні і групові консультації;
– батьківські конференції;
– родинні свята, розваги;
– групові і загальні батьківські збори.
Сучасне життя спонукає нас до різноманітних форм спільної роботи дитячого садка з родиною. Ми опрацювали методичні рекомендації таких науковців: Олени Кононко, Любомири Калуської, Тетяни Алексієнко, роботи яких допомогли виділити такі форми роботи з батьками:
– індивідуальна;
– групова;
– колективна;
– наочно – письмова.
Індивідуальна форма роботи:
– анкетування; ( додаток № )
– бесіди;
– консультації;
– запрошення на свято, заняття;
– вітання з днем народження.
Групова форма роботи:
– консультації;
– відкриті заняття для батьків;
– школа молодих батьків;
– зустрічі з цікавими людьми – вчителями, лікарями, пожежниками…
Колективна форма роботи:
– батьківські конференції;
– семінари;
– засідання батьківського університету; (Додаток № )
– зустрічі за круглим столом;
– засідання батьківського комітету;
– дні відкритих дверей;
– святкові ранки, родинні свята, фізкультурні розваги;
Наочно письмова форма роботи:
– куточки для батьків;
– тематичні стенди;
– різноманітні ширмочки, планшети;
– тематичні виставки.
Батькам
Виховання дитини – є головним та першочерговим завданням батьків. Нехтувати і відкладати це завдання – по-перше ризик у майбутньому втратити свою дитину взагалі ( подивіться на безліч проблем сучасної молоді), а по-друге придивіться уважніше до своєї дитини під час її “капризів” – дитина сама дуже сильно страждає від них!!!
Як виховати дитину незалежною особистістю, цілеспрямованою та просто доброзичливою людиною?
Всі батьки та педагоги знають, що діти краще всього вчаться на чужому прикладі. І в першу чергу таким прикладом служать самі батьки. Тобто, якщо батько каже синові: «Мий руки перед їжею», а сам, приходячи з роботи, цього не робить, то, скільки б малюка не лаяли, у нього завжди буде підсвідоме прагнення чинити так, як батько. Виникає конфлікт у вихованні – невідповідність необхідного і дійсного. І ця невідповідність буде народжувати непорозуміння і опір.Звичайно ж, в кожній конкретній сім’ї є свої уявлення про виховання дітей. Але цікаво подивитися, які практики виховання існують. Нещодавно ми випадково знайшли( і трохи доповнили) – десять заповідей виховання дитини з «Домашньої енциклопедії». Це досить цікаві, прості думки, пропоную і вам звернути на них увагу.
10 заповідей виховання дитини. Батькам на замітку!
- Не чекайте, що Ваша дитина буде такою самою, як Ви. Або – як Ви хочете. Виховання має допомогти Дитині стати не Вами, а собою.
- Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити Вам? Вона дасть життя іншій людині, та – наступній: це і є нескінченний закон вдячності.
- У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.
- Не ставтеся до проблем Вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж Вам Ваші.
- Не принижуйте в процесі виховання.
- Не мучте Себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте.
- Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли би, щоб інші зробили Вашій. Не забувайте Ваша дитина також слідкує за Вами – і бере приклад як ставитися до оточуючих.
- Дозвольте дитині “заважати” !
Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики. Десятки журналів для тат і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м’які конструктори, лего і пазли … Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..
Перші півгодини дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте стільниковий телефон, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто, дитина – така ж людина, як і ми з Вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.
Все, що потрібно це – дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю – 3 місячний малюк може в цей час сидіти в сленгу прив’язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину – нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічному помічнику цілком впоратися з укладанням очищеної картоплі в каструлю, дворічному (не бійтеся, ви ж поруч) дайте негострий ніж – нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю, або через лійку у пляшку …
- Будьте ближчі до природи
На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками “. Копаєте город – дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати Вам. Сієте газонну траву – дайте дитині насіння, і вона з радістю буде повторювати за Вами. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою – виділіть йому маленький клаптик землі і покажіть, як садити картоплю. Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.
- Любіть свою дитину будь-яку: не талановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина – це свято, яке поки що з Вами.
Можна зробити з усього цього висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, а й для того, щоб вони виховували нас. Для того щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими Себе. Це основний постулат виховання дитини!
Дошкільний навчальний заклад №40 «Калинонька» комбінованого типу Мелітопольської міської ради Запорізької області 