Поради батькам конфліктних дітей
- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
- Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
- Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
Опитувальник для діагностики посттравматичного стресового розладу
Після події, що спричинила у Вас психологічну травму:
- Чи уникали Ви спогадів про цю подію, намагаючись залишатися подалі від певних місць, людей або не займатися певною діяльністю? Так – Ні
- Чи втратили Ви зацікавлення у діяльності, яка раніше була для Вас важливою або приносила задоволення? Так – Ні
- Чи стали Ви більш ізольованими від інших людей або віддаленими від них? Так – Ні
- Чи відчули Ви, що Вам важко закохатися або захопитися іншими людьми? Так – Ні
- Чи відчули Ви, що Вам стало важче планувати майбутнє? Так – Ні
- Чи з’явилися у Вас проблеми із засинанням чи сном? Так – Ні
- Чи стали Вас дратувати чи лякати звичні звуки чи рухи? Так – Ні
________________________________________________________
Якщо Ви або людина, про яку Ви дбаєте, відповіли “Так” щонайменше на 4 питання, відділіть від брошури цю анкету та зверніться до лікаря чи іншого медичного працівника, щоб разом із ним обговорити відповіді на ці запитання. Поставити діагноз ПТСР може лише лікар або інший кваліфікований медичний працівник.
Для попередження та вирішення конфліктів:
- зберігайте витримку в будь-якій ситуації;
- вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;
- дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;
- критикуйте не людину, а її думку;
- ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;
- всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;
- знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось позитивне, зосередьтеся на цьому;
- показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;
- не переносьте своє змінене ставлення до близьких дорослих на дітей, підтримуйте з дітьми ті ж стосунки, що й раніше;
- оцініть свій емоційний ресурс у підтриманні стосунків з вороже на лаштованими близькими людьми. Якщо зараз це не під силу – відкладіть на час спілкування або уникайте тем, на ґрунті яких відбуваються постійні неконструктивні суперечки;
- зміцнюйте зв’язки, розвивайте теми, які вас зближують.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:
- Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
- Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
- Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
- Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
- Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
- Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
- Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
- Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
- Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
- Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:
- Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
- Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
- Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
- Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим.
Кілька порад батькам замкнутих дітей:
- Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
- Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
- Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Дитина в умовах стресу
Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей.Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей
- намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;
- побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;
- організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;
- харчування – може бути частим і маленькими порціями, н
е примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);- дитині (і вам також) необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, компот, сік, морс);
- не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;
- не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
- теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.
Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей
Діти молодшого віку (1 – 6 років)
- Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій
- Генералізований страх
- Підвищена збудливість і незібраність
- Пізнавальна плутанина
- Складність говорити про цю подію
- Складність визначати почуття
- Нічні кошмари, інші порушення сну
- Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину
- Регресивні симптоми (наприклад повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок)
- Нездатність збагнути смерть як неминучість
- Тривога з приводу смерті
- Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі та ін.)
- Підсилена реакція на гучні звуки
- «Заморожування» (раптова нерухомість)
- Метушливість, нехарактерний плач
- Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття
Дитячі реакції на травму та перші кроки допомоги
Безпорадність, пасивність > Забезпечення підтримки, відпочинку, комфорту, їжі, можливості гратися або малювати
Пізнавальні труднощі (наприклад, не може зрозуміти) > Повторні конкретні роз’яснення ситуацій, очікуваних подій
Труднощі розпізнавання власних занепокоєн > Знайомство з емоційними назвами загальних реакцій
Недостатність вербалізації – німі запитання > Допомога у вербалізації спільних почуттів і скарг (дитина ще не в змозі сприймати свої почуття поокремо)
Приписування магічних властивостей спогадам про травму > Відділення травми від речових наадувань (будинки, ящики для іграшок і т.д.)
Розлади сну (нічні страхи і кошмари, страх засипання, страх залишатися одному особливо в темряві) > Заохочення розповідей про них батькам і вихователям (малювання, ліплення того, що лякає)
Тривожна прихильність (чіпляння за дорослих, небажання перебувати без батьків) >Забезпечення постійної турботи і догляду (наприклад, запевнення, що його зустрінуть з дитячого садка/школи). Обмін пам’ятними предметами
Радить психолог
Як зробити для дитини початок навчального року приємним?
Напевно, багато хто з нас зараз з радістю б повернулися в ті часи, коли ми ходили до початкової школи. Безтурботне дитинство, шкільні товариші, цікаві уроки і улюблені вчителі. Стоп! А коли вам було 7-10 років, ви так само сильно любили школу? Обожнювали вчителів? Дружили абсолютно з усіма дітьми в класі?
У маленького дитячого суспільства теж є свої важливі проблеми – проблеми в спілкуванні з однолітками, проблеми з уроками, проблеми з вчителями.
Літо закінчилося, почалася дощова осінь, все рідше наші школярі бувають на свіжому повітрі, все частіше їм доводиться сидіти над книжками.
Нам, дорослим, теж буває важко повертатися на роботу з відпустки. Але ми ж на своїй роботі, принаймні, отримуємо гроші. І, якщо вже начальник зовсім озвереет, можемо звільнитися, пославши начальника куди подалі. А дитина в школі отримує не зарплату, а оцінки. І послати вчителя подалі він не зможе, навіть якщо дуже цього захоче.
Найчастіше в перші дні вересня школяр перебуває у відмінному настрої, він радий зустрічі з друзями, нових знайомств, нових занять. Але з кожним днем задають все більше уроків, вчителі лаються, читати книгу зовсім не хочеться, а кращий друг не дає списувати.
Що ж ви можете зробити, щоб підняти настрій своєму маленькому школяру і пробудити в ньому інтерес до навчання?
Почнемо з одягу. Майже всі батьки купують в кінці серпня новий спортивний костюмчик, брюки, туфлі для своєї дитини. Нам важливо, щоб речі були теплими і практичними. А ось дитині важливо, щоб речі були гарними й модними в його розумінні.
Важливо й те, якими шкільними письмовими приладдям користується ваша дитина. Важливо, щоб дитина не відчував себе обділеним серед інших дітей. Якщо у всіх в класі будуть красиві яскраві зошити і пенали, а у нього немає, навряд чи ви дочекаєтеся від своєї дитини особливого завзяття до знань. Багато батьків упевнені, що барвисті обкладинки зошитів будуть відволікати дитину від навчання, але це не так! Робити в них уроки набагато приємніше. Вам здається, що п’ятий набір фломастерів вашій дитині абсолютно не потрібний? Дуже навіть потрібний! Адже в ньому зовсім інші відтінки.
Чи відзначають ви успіхи у навчанні? Малюк закінчив чверть на одні п’ятірки? Це відмінний привід спекти торт, приготувати його улюблену смажену курочку і відзначити закінчення чверті в сімейному колі! А що, якщо в щоденнику крім п’ятірок є четвірки і трійки? Нічого страшного! Наявність трійок не привід скасовувати чаювання з тортом. Дитині важливо знати, що ви любите його не за оцінки. Наявність трійок і двійок – це ваша вина, а не вашої дитини. Просто в наступній чверті приділіть більше уваги спільного виконання домашніх завдань, і оцінки стануть значно краще!
Святковий стіл накривати стоїть не тільки після закінчення чверті, а й першого вересня. Адже початок навчального року – це дуже важливий день для маленького школяра, це його свято, а свята обов’язково потрібно відзначати!
Як спланувати дозвілля дошкільнят
Від двох до шести років – це один з найважливіших періодів формування людської особистості. В цьому віці дитина осягає більшу частину свого розмовного словника, вчиться спілкуванню, елементарній граматиці, кольоровому і звуковому світосприйняттю, дрібній моториці, розвиває грацію та зграбність на все подальше життя.
В дошкільному віці закладається любов до праці, до читання, повага до оточуючого світу, основні поведінкові поняття. А, крім цього всього, це найчарівніший час, коли дитина тільки осягає чарівність світу книг, вірить в дива та святого Миколая, вона легко запам’ятовує віршики і з задоволенням їх розповідає. Це як родючий ґрунт, в який можна безмежно засівати зерна, а вони будуть давати паростки, не виснажуючись. В грі, яка одночасно є життям, діти вчаться, а навчаючись – граються.
Сучасне життя не дозволяє більшості батьків залишати дітей вдома, виникає необхідність віддавати їх до дитячих садочків. Зрозуміло, що сьогоднішня система освіти є недосконалою, але в садочку діти рано привчаються до співпраці з іншими, до вміння досягати компромісів. Саме в садочку вони вперше добровільно діляться іграшками, увагою дорослих, там же вони готують свята, вчать пісеньки. Є дуже багато різноманітних методик раннього розвитку дітей, їхнього виховання та навчання. Дошкільні заклади беруть на озброєння праці Домана, Зайцева, Монтесорі та дуже багато інших цікавих і адаптованих моделей. Кожна хвилина малюків в садку зайнята: спортивні заняття, музика, мова, правила поведінки, малювання, ліплення, дрібна моторика.
На сьогоднішній день і діти, і вихователі зайняті цілий день, проте виникають моменти, коли між заняттями з’являється хвилина, наприклад, їсти ще рано, а малювати вже немає часу. Тоді в пригоді дорослим стають барвисті та цікаві дитячі журнали. Для забезпечення дозвілля під час таких «перерв» сьогодні розповсюджена практика співпраці дитячих садків з редакціями журналів. До речі, не лише вихователям корисно мати журнал в запасі – допоможе він і батькам.
До початку занять в садочку, вранці, коли батьки приводять дітей, є півтори години: когось привели о сьомій тридцять, когось о дев’ятій. Звичайно, можна дістати іграшки, а можна відкрити журнал і разом почитати коротеньку казочку, в якій за пів сторінки тексту і багато цікавих ілюстрацій відбуваються різноманітні дива, герої встигають потрапити в пригоду та успішно з неї вибратися. Потім казочку можна й обговорити, адже діти люблять обговорювати малюнки, події. Журнал може пропонувати також невеличкі майстрування, коли за кілька хвилин з допомогою ножиців та клею можна зробити щось надзвичайне. Діти люблять вирізати, майструвати, клеїти, а якщо потім виріб можна використати чи показати батькам, бабусям, дідусям, друзям, то це має свою подвійну користь. В плані вигадок для простих дитячих виробів, дитячий журнал – незамінний помічник будь-кому з дорослих.
Пропонують журнали і велику підбірку віршів, з простим чітким мотивом, гарним сюжетом. Їх можна і під час перерви почитати, і в сценарії використати. Ще на сторінках видання є загадки та скоромовки, які є незамінними помічниками для розвитку логіки та зв’язного мовлення. Старші діти можуть їх прочитати самі, а молодшим читають вихователі та батьки. Дитинство кожного дорослого починалося з найпростіших віршиків та цікавих загадок, які з задоволенням згадуються і в дорослому віці, бо ж те, що запам’яталося в дитинстві – це скарб усього життя.
Крім вище названого, дитячі журнали пропонують і настільні ігри, і логічні загадки, і анаграми. Цікавим є таке нововведення. Сьогодні, напевно, кожен садочок має дискові програвачі, та й сучасні діти з малечку знаються на електроніці, з раннього дитинства призвичаюючись до електронних носіїв інформації. Вони з задоволенням слухають аудіо казки і з таким же задоволенням граються в прості ігри, запропоновані дисками – додатками до журналу, розвиваючи таким чином і увагу, і всі види пам’яті: і слухову, і асоціативну, і зорову тощо.
Барвистий журнал, з усіма своїми вправами, забавами, завданнями, розповідями – це те, що кожна дитина з задоволенням візьме до рук і на якийсь час порине в його чарівний світ. Усе, що вимагають різні методики розвитку, як сучасні, так і класичні, можна знайти на кольорових сторінках. В теперішніх садках, з яких діти ідуть до школи, вміючи читати, писати, та володіючи неабияким словниковим запасом, красивий і корисний посібник стане в пригоді розробникам навчальних планів та занять.
Дошкільний навчальний заклад №40 «Калинонька» комбінованого типу Мелітопольської міської ради Запорізької області 